Орфографічний словник української мови. 2005.
назолити — I див. назолювати. II лю/, ли/ш, док., розм. 1) Набриднути, надокучити кому небудь. 2) Зробити неприємність кому небудь … Український тлумачний словник
назолений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до назолити … Український тлумачний словник
назолення — я, с. Дія за знач. назолити … Український тлумачний словник
дошкуляти — дошкулювати, дошкулити 1) (кому виводити з терпіння, з рівноваги словами / діями), досаждати, досадити (кому), завдавати прикрости, завдати прикрости (кому), ді[о]ймати, ді[о]йняти (кого), дозоляти, дозолити (кому), досолювати, досолити (кому),… … Словник синонімів української мови
